Люди

Діти часу, ковалі імперій і вісники розколу, вогонь у тумані віків

---

I. Походження

Люди — одна з наймолодших розумних рас світу, народжена не з магії чи зоряного пилу, а з матерії самої землі й часу. Їхня поява — не акт творення, а вибух існування.

Дослідники вченого ордену Артеолум вважають, що перші люди з’явилися як побічний наслідок великих космічних катастроф — після Великого Потопу чи падіння Чорного Місяця. Інші, серед яких жерці Змієвого Культу, твердять, що люди були створені в протистояння іншим расам для балансу — як чиста концепція виживання.

У легендах Старого Сивого Континенту йдеться про "Пробуджених", перших людей, які піднялися з грязюки до зірок, не маючи ні крил, ні дару — лише волю. Їхній бог — сам Час, їхня мати — земля.

---

II. Природні риси

Фізично люди охоплюють широку гаму виглядів: від мідношкірих воїнів у пісках Ка'Таласа до світлошкірих мисливців крижаних північних хребтів. Ця мінливість — не випадковість, а дар пристосування. Люди не витримують плину тисячоліть, але вони виживають у найнеможливіших умовах. Вони не найсильніші й не найрозумніші — але найнаполегливіші.

Психологічно — це раса крайнощів. Люди здатні як на жорстокість, що шокує навіть демонів, так і на доброту, що розтоплює камінь. Вони не мають вродженої магії, але, як жодна інша раса, винаходять способи вчитися, викручувати й використовувати сили світу, які спершу здаються їм чужими.

Ця гнучкість — благословення й прокляття. Вона дає їм усе — й позбавляє стабільності.

---

III. Культура і цивілізація

У людських культурах — відлуння всіх стихій. Їхні степові клани живуть піснями й кров’ю, їхні республіки розбудовують права і устави, флотилії королівств борознять океани, не зважаючи на бурі. Люди — архітектори міст і могил, релігій і революцій.

Їхні міста розростаються як лози — швидко, нестримно, з вічною жадобою простору. Люди творять історію, не зберігаючи її, а переписуючи. Їхня наука — алхімія, механіка, математика й стратегія. Їхні університети змагаються з магічними вежами інших рас у точності, хоч і не в величі.

Їхня релігія — багатолика. Одні вклоняються Сонцю як богу, інші — моляться Залізному Духу чи Предвічним, або навіть власним імператорам. Але всі вірять у щось — навіть коли заперечують це.

---

IV. Ставлення до інших рас

Люди, на відміну від інших рас, не шукають гармонії — вони шукають впливу. Їхній підхід до інших — практичний. Вони можуть укладати союзи з ельфами, а потім їх порушити, якщо це потрібно для виживання чи перемоги. Їм властива гнучкість у моралі — і це жахає древні народи, що живуть за догмами.

Друзі чи вороги — це для людей не сталі ролі, а зручні обличчя. Вони вчаться, чому можуть отримати, в Ультранів, кланяються Ельдарам, і крадуть у них те, що не можуть отримати миром. Люди — не расова спільність, а множинна воля.

У спадку Ультранів є термін "руйнівники циклів" — саме так вони називають людей, бо ті здатні зламати навіть давні усталені баланси світів.

---

V. Роль у сучасному світі

У наш час люди не просто 'присутні' — вони скрізь. Їхні флотилії причалюють до берегів, де ще не згасли вогні Першої епохи. Їхні легіони розбивають ворота міст, про які в інших расах давно забули.

Людські імперії — як ріки: розширюються, поглинають, і сушать ті землі, куди досягають. Серед них виникають пророки й полководці, як Зірковий Владико Тіар або Плакуча Королева з Ардальону, що змінили саму вісь історії.

І хоч життя кожного з них коротке — вплив їхнього роду безмежний. Люди не чекають змін — вони їх приносять. Їхні амбіції — паливо нових епох.

---

VI. Символіка та образ

У міфах різних народів люди — це "діти миті", ті, хто діє, не роздумуючи, але змінює незмінне. Вони — "вогонь, що не згасає", палкі, нестримні, непостійні. Вони — "загроза і спасіння", бо не знають межі — ні в руйнуванні, ні в самопожертві.

Найвідоміший символ людей — лампа в темряві. Не тому, що вона сильна — а тому, що вона єдина. Вони ніколи не здадуться — і саме це робить їх героями або монстрами.

У мистецтві людей часто зображають з відкритими очима, руками, що тягнуться до зірок, і ногами в болоті — символ між неосяжним і реальним, між злетом і падінням.