Ельфи
Співці світанку, тіні серед дерев, вічні у світі, що змінюється
---
I. Походження
Ельфи — одні з найдавніших розумних істот світу, народжені зі світла Зоряного Вітру, коли світ ще не знав тіней. За легендами, перші з них з’явилися під кронами дерев Великого Лісу, почувши музику творення світу. Їх не створили боги — вони самі стали піснею, що набула плоті. Одні школи магії вважають ельфів витворами Предвічних, наділеними волею й вічністю, інші — самовиниклою реакцією світу на довколишній хаос.
Їхнє походження оповите міфами: в одній історії вони виросли з крапель роси на зоряному листі, в іншій — пробудилися в серці першого дерева, коли зійшло світло першого ранку. Вони — не початок, і не кінець, а стежка між ними.
---
II. Природні риси
Ельфи — істоти витончені й мовчазні. Їхні тіла тендітні, але сильні, їхній вік вимірюється століттями. Вони ростуть повільно, а старіють ще повільніше, багато хто не досягає природної смерті, гинучи лише в бою або від великого смутку. Їхні очі відбивають зоряне світло навіть у темряві, а голос здатен зупинити серце — чи вилікувати його.
Магія — їхня кров. Вони не навчаються їй, а пам’ятають. Їхній зв’язок із природою не вивчений до кінця: дерева схиляються до них, тварини не тікають, а стихії іноді шепочуть їм. Проте цей дар — і прокляття. Ельфи гинуть у світі, що втрачає гармонію.
Психологічно вони — спостерігачі. Їхня глибина думки часто здається байдужістю. Вони не діють поспіхом, але коли вирішують — дія їхня точна, як стріла.
---
III. Культура і цивілізація
Ельфійські цивілізації — це симфонії каменю, дерева й світла. Їхні міста розчиняються в лісах, ховаються в гірських кристалах або ширяють над землею на крилах магії. Їхні закони — неписані, але незмінні. Традиції передаються у піснях, що можуть тривати до кількох днів.
Мистецтво ельфів — це не розвага, а форма молитви. Кожна арфа — відгук на вітер, кожна картина — пам’ять про подію, що сталась тисячу років тому. Їхня культура обережна до змін: ельфи вдосконалюють, а не відкидають.
Війна — не в їхній природі, але в разі потреби вони стають страшною силою. Легендарні вартові Ен’Лаір — ельфійські воїни, що рухаються мов тінь, — служать пам’яттю про те, що краса не виключає смертоносності.
---
IV. Ставлення до інших рас
Ельфи дивляться на інші раси як на мандрівників у сні, що пробігають повз. Вони поважають мудрих Предвічних, з обережністю ставляться до людей, чия нестабільність здається їм небезпечною. Вони уникають Ультранів, чия технологічна надмірність порушує їхнє розуміння гармонії.
Людей ельфи вивчають, мов нову пісню: цікаву, але надто гучну й уривчасту. Декого це захоплює — і з’являються півельфи, посередники між світом миттєвостей і вічності. Інші ж — лякаються їхнього хаосу.
---
V. Роль у сучасному світі
У нинішні часи, ельфи — зникаюча раса. Їхні ліси спалено, міста зруйновано або втрачено. Вони не ведуть війни за вплив — але їхнє слово досі має вагу серед королів і магістрів. Їхній спадок — знання, артефакти, спогади про часи, коли світ був інакшим.
Ельфи стали радниками, хранителями, вчителями. Та десь у їхніх залах досі звучить пісня про повернення: легенда, що одного дня вони знову стануть силою, здатною змінити світ.
---
VI. Символіка та образ
Ельфів зображують у вигляді фігур, що стоять під зорями з луком або книгою в руках. Їхній найдавніший символ — лист срібного дерева, що не в’яне. Інші символи — півмісяць, арфа, очі-світлячки. У піснях їх називають дітьми зорі, вічними зникаючими, тихими голосами першого ранку.